3

11

На подіумі: Німеччина

Характерною рисою національного німецького костюма завжди вважали його самобутність і комфорт. Напевно, тому помилуватися національним одягом Німеччини в наші дні можна не лише на святах десь у селі чи в книжках з історії, але й на вулицях великих міст.
У часи Цезаря перші германці не мали костюма як такого. Вони вдягали лише шкури диких звірів, дбаючи про зігрівання і виживання, а зовсім не про моду. Тоді одяг багатіїв відрізнявся від селянського лиш тим, що щільніше прилягав до тіла. Не було значної різниці і між чоловічим та жіночим одягом.


У наступні століття німецький костюм змінювався і набував характерних рис, але таким, яким ми його знаємо сьогодні, він став у середині XVI століття. Тоді стала чіткіше помітною грань піж знаттю і нижчими прошарками суспільства. Наприклад, тільки багатії могли носити яскравий одяг, натомість біднякам закон велів вдягати лише вбрання сірого і коричневого кольорів. Величезною була і різниця у матеріалах: шовк і льон використовувала тільки знать, нижчі верстви суспільства вдовольнялися шерстю, зокрема, шерстяною тканиною – лоденом. Мало того, до XVIII століття під забороною були всі вироби ручної роботи, особливо це стосувалося тих рукодільниць, котрі плели мереживо. Трохи пізніше було дозволено під час шиття одягу використовувати мереживо найбільш невигадливих кольорів – білого і чорного.

Оскільки до XIX століття Німеччина була роздроблена, національні наряди різних регіонів мають безліч суттєвих відмінностей. На півночі, приміром, віддають перевагу одягу білого, синього і блакитного кольорів з яким-небудь аксесуаром червоного кольору. Для туристів же головним взірцем німецького національного вбрання лишається південно-німецька баварська версія.
Традиційний німецький одяг має назву трахт. Особливість в тому, що цим словом можна назвати як чоловічий національний костюм, так і жіночий. А от коли йдеться про жіночий одяг, використовується назва дірндль.
Головне вбрання німецьких чоловіків складалося з чотирьох елементів: сорочка, жилет, піджак (куртка – взимку) і брюки з підтяжками чи паском. Штани найчастіше носили з підтяжками і лямками з горизонтальною перемичкою на грудях, котру прикрашали вишивкою. Такими ж візерунками найчастіше вишивали і кишені, щоб надати костюму яскравих індивідуальних ноток.
Зараз брюки відійшли на другий план і дедалі частіше використовують шкіряні штани завдовжки три чверті або ж короткі – до коліна. Але стандартна довжина штанів постійно варіювалася. Наприклад, у XIX столітті із Франції на німецькі обшири навіяло нову моду – довгі вільні брюки. Але тренд швидко змінився на користь коротких, котрі прийнято було носити з панчохами. Утім, мода панчіх була теж мінливою. Матеріали, барви й орнаменти, що їх використовували у виробництві, постійно змінювалися. Раніше головні німецькі модники віддавали перевагу шерстяним панчохам синього, білого чи сірого кольорів, тоді як зараз мають популярність тільки білі. Конкуренцію панчохам складають гетри, котрі часто вдягають під черевики з товстою підошвою.
Велику увагу німці приділяли вибору капелюха, котрий часом не знімали цілими днями. У Баварії, наприклад, був популярний головний убір зеленого кольору з прикріпленим згори орлиним пером.

Жіночий костюм не поступався чоловічому за різноманіттям деталей. Він складався з білої блузи, сарафана (корсет і широка спідниця) і передника. У залежності від приводу відрізнялись і деякі риси вбрання: якщо дівчина вдягалася на свято, то вона віддавала перевагу блузі з широкими рукавами і корсетові на шнурівці. Якщо жодного особливого приводу наряджатися не було, використовували корсет на застібках.
Для створення сарафана використовували різні матеріали, найчастіше шерсть, іноді – шовк і льон. Варто зазначити, що спідниця була прикрашена безліччю складок, що недвозначно перегукується з добою Ренесансу. До речі, класичну довжину жіночої спідниці розраховували в істинно німецький спосіб – її нижній край мав міститися не вище, ніж висота пивного келиха від землі (близько 27 сантиметрів).
Великими складками вирізнявся і передник – найважливіший елемент вбрання. Його довжина завжди мала бути меншою, ніж у спідниці. Вражало уяву і його різноманітне оформлення: кольорові, однотонні, вишивані, гаптовані стрічкою або мереживом. Для створення передників найчастіше використовували льон або бавовну. Головні убори теж грали важливу роль у гардеробі кожної дівчини. Найпопулярнішими були хустки, солом’яні капелюхи і чіпці різноманітної форми із стрічками та іншими прикрасами.

Національний німецький костюм не втрачає своєї актуальності й досі. Він видозмінюється, адаптується до нової епохи, але залишається таким же унікальним, виділяючи Німеччину з-поміж країн всього світу. Не дивно, що без нього не обходиться жоден місцевий традиційний фестиваль. Під час голосних святкувань країна повертається до своїх витоків, відроджує старі традиції і дивує весь світ своєю особливою самобутньою красою.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта