3

11

Фаду: ніжність і глибина португальських романсів


Дванадцятиструнна гітара, напівтемрява португальських ночей, свічки і пронизливий голос ... Драматичні мотиви романсу фаду розповідають про нерозділене кохання. Йому не судилося збутись, але це не заважає почуттям втілюватися в зворушливі звуки португальських романсів.
2011 року, за версією ЮНЕС


КО, романс фаду було визнано одним із найбільших музичних надбань людства. Що принесло йому світову славу: унікальність виконання, талант композиторів фадішта чи лірика, перед якою не здатне встояти жодне добре серце?
Знамениті в Португалії романси мають аж ніяк не національне коріння. Одні кажуть, фаду з'явилися на місцевих землях як відгомін арабських пісень, інші чують у романсах бразильські мотиви, а дехто і зовсім стверджує, що фаду виконували тільки моряки, сумуючи за рідним краєм. Наприкінці XVIII століття фаду лунає з португальських шинків – його виконують переважно чоловіки, розмірковуючи про бідність, сімейні негаразди й безнадію жебрацького існування. Перші виконавці фаду згадували молодість і сумували за нездійсненими мріями, та згодом португальський романс почав привертати увагу не тільки знедолених. Представникам аристократії теж подобалися мінорні мелодії. Тим, хто не відчував гострої потреби у грошах, іноді хотілося поміркувати над ілюзорністю всього сущого і розповісти незнайомцям таємницю свого серця, знаючи, що всі секрети залишаться в межах музичної паузи.

Згодом у Лісабоні з'являються цілі квартали, де біднота виконувала фаду у вільний від роботи час. На вулиці Алфама та Мурарія нерідко заходили представники вищих верств населення, адже музика не підвладна суспільним стереотипам. Можливо, в ті часи знать сприймала імпровізовані творчі вечори як екзотику, і їй було незвично, проте цікаво споглядати фадішту, вбраного в чорний одяг та закутаного в шаль з голови до ніг.
Популярність змушує виконавців фаду замислитися над тим, чи не зробити музичне мистецтво своєю професією. На початок XX століття фадішта надають філософського звучання текстам романсів, щоб стати всюди затребуваними. Але в той момент, коли фаду отримує можливість розвитку, на його шляху з'являються серйозні перешкоди. Диктаторський режим Антоніу де Олівейра Салазара встановив у Португалії сувору цензуру, яка торкнулася й музики. Тепер перед виконанням фаду співакам доводилося узгоджувати текст кожного романсу з представниками цензурного комітету. Однак неможливо втиснути імпровізацію в рамки «дозволеного і забороненого». Заборона вільно творити боляче ранила музикантів, закоханих у вільний дух португальського романсу. Та ніщо не вічне, будь-які обмеження рано чи пізно втрачають силу – ось так і музика фаду вийшла з берегів Португалії, зачаровуючи весь світ.
Fado, Lisbon from Hakaya, The Storytellers on Vimeo.
Є гарна легенда, яку вам неодмінно розкажуть на одній з численних екскурсій у Лісабоні. Подейкують, колись у цьому місті жила талановита дівчина Марія Севера, котра мріяла бути актрисою та виконувати власні пісні під гітару. Як водиться, відсутність фінансової підтримки не давала їй можливості здійснити мрію. Накинувши темну шаль на плечі, Марія виходила на площі, й незабаром її музика полонила серця слухачів. Серед тих, кого до глибини душі зворушили мелодії Марії, був самотній чоловік. Слухаючи ліричні переливи, він думав, що ніщо і ніколи не було для нього ближчим, ніж музика цієї дівчини. Йому пощастило –- крім музичної обдарованості, Марія мала добре, щире серце. Вона покохала шанувальника й була впевнена, що це взаємно. Та, на жаль, отримавши такий бажаний дар, чоловік подався шукати щастя в інших краях, розтоптавши почуття Марії. Дівочі пісні ставали дедалі сумнішими, їй здавалось, що життя почало зворотний відлік. Невдовзі Марія, важко страждаючи через нерозділене кохання, померла... Однак донині в Лісабоні пам'ятають про неї як про виконавицю, яка підкорила красою фаду португальські вулиці.
Може скластись враження, що жанр фаду пов'язаний лише із сумними фактами в біографіях музикантів, але це не так. Одна з найвідоміших виконавиць фаду на ім’я Амалія Родрігес поєднувала музику з акторською майстерністю. Співачку називали королевою фаду, вона успішно гастролювала по всьому світу, збираючи стадіони в Нью-Йорку, Лондоні, Римі й Токіо. Коли Амалії не стало, у країні оголосили національну жалобу.
Ще одна музична зірка – Сезарія Евора – полонила світових критиків і міжнародну аудиторію дивовижною комбінацією невимушеності і глибини переживань. Виходячи на сцену босоніж, вона немов нагадувала слухачам про те, що чарівні звуки фаду народжувалися серед злиднів, а першими композиторами стали люди, яким не вистачало грошей на кусень хліба.

Нині туристи, які приїздять до Лісабона з усіх усюд, передусім бажають послухати фаду. Серед найвідоміших місць, де ліричні акорди сприяють глибокій рефлексії: «Фаду Хас», бар «Retirode Baco» в Алькантрі, що належить виконавцеві Педру Моутінью. Ще один вишуканий ресторан, куди обов’язково зазирнуть меломани, – «Cafe Luso» в готелі «Bairro Alto». Тут виконують романси місцеві знаменитості Педру Моутінью і Марку Родрігеш під акомпанемент віртуозного гітариста Луїша Геррейра.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта