Після цілого дня, проведеного в прогулянках по Стамбулу, та ще при поганій погоді, ми вирішили спробувати турецькі лазні, про які чули навіть не бували ні разу в Туреччині. Я сам кілька разів бував в хамамах, але вирішив дізнатися, які ж вони справжні. Джерело: https://bepowerback.livejournal.com/87358.html





При кожному вході в хамам завжди написано, що це історична турецька лазня - швидше за все розлучення для туристів, бо жодного хамама без цього напису не бачив. Не дивлячись на велику кількість таких закладів в центрі Стамбула, знайти хамам, який нас влаштовував, було не так просто. Шукали ми місце, де просто можна було посидіти, погрітися і помитися, але в кожному хамаме наполегливо пропонували комплекси послуг: миття спеціально навченим людиною, масажем, натиранням маслом і багато іншого. Залежно від наповнення комплексу та різна ціна. Я якось слабо уявляю, що мене може терти і мити якийсь мужик, хіба що жінка, і то своя, я одружений і Бельдяжкі мені не можна :) Кожен раз, коли ми просили адміністраторів, що нам потрібно "онли вошер", вони спочатку зависали, а потім відповідали, що так не годиться.



Усередині досить скромно, навіть занадто. Посередині зона для відпочинку з столиком, по периметру маленькі кімнатки, де можна переодягтися і залишити свої речі. На другому поверсі сушаться речі, чому вологість в цьому приміщенні вже була як в хамаме.













Спочатку ми трохи отетеріли від того, що в цьому приміщенні були жінки, причому три, судячи із зовнішнього вигляду, теж туристки. Вони теж здивувалися, коли побачили сторонніх чоловіків. На відміну від "російських" саун, де досить жарко і волого, пара тут видно не було, та й відчувалася прохолода. Сподіваючись погрітися після вулиці, ми стали замерзати ще більше, поки не виявили, що камінь посередині дуже гарячий, на нього і прилягли погрітися. Трохи пізніше прийшов місцевий банщик, відвів одного з клієнтів в халвет і став там натирати піною спеціальної шорсткою рукавичкою. Ми запитали цього банщика по-англійськи, чи можна якось додати температуру, а то жахливо холодно. Відповів він вже російською, опинившись біженцем з Туркменістану. Закінчивши з клієнтом, він дав нам такі ж рукавички, щоб можна було потертися самим.



А ось після хамама найприємніше - чаювання. Туркмен приніс нам дуже смачний чай, за яким ми ще близько години спілкувалися про життя в Туркменії і Туреччини. Не знаю, чи в усіх хамамах так, але сказали, що в цьому така температура завжди. Може бути у турків після жарких днів на сонці навпаки приємно було помитися, уникаючи високу температуру, але особисто мені було незвично і дуже холодно. Загалом, ми розчарувалися, але хоч помилися перед далекою дорогою в нову країну. джерело: