3

11

Ми там були: Гданськ

З вікна старовинного дому з високими стелями виднілася частина вулиці Огарної. Чепурні вивіски, симпатичні та оригінальні фасади будівель, квіти, вимощена бруківкою проїжджа частина... Саме з цієї вулиці далекого 1949 року почалося відновлення історичної частини Гданська. 
 
Уперше за кордон я потрапила на початку 90-х. Це була Польща – Перемишль, Краків, Катовіце. Навіть у ті часи була шокована – інші будинки, палаци, костели, інша мова. Потім завдяки своїй професії – я журналіст – побувала в багатьох країнах світу. Однак і надалі дивувалася та захоплюватися тим, що бачила. Поїздки та подорожі – моє улюблене заняття. Минулого літа вперше була в Гданську. Там тепер живе моя подруга. Місто вразило і запам'яталося. Чим? Про це й ділюся з вами.

На фото автор
Розклавши речі в апартаментах, я вирушила досліджувати морську столицю Польщі. Гарні в ансамблі і кожен по-своєму будинки на головному туристичному шляху – Королівському тракті (нині вулиця Длуга і Длуга Тарг) між Золотими та Зеленими воротами. Нескінченна шеренга прикрашених квітами кафе і ресторанів – від кондитерських і пивбарів до закладів національної польської кухні. В одному з них пообідала неймовірно смачним супчиком журик у хлібному буханці (є з чим порівняти, наприклад, той-таки журик у варшавському ресторані). Туристичний центр – старовинна Ратуша, яка пронизує своїм гострим шпилем хмари (а Гданськ зустрів дощиком, це було приємно після нещадної київської спеки).
Подумалося: «Чи багато хто з туристів, котрі милуються всіма цими дивовижами, знають, що бачать перед собою не середньовічні будівлі, а їхній образ і подобу початку 50-х років минулого століття?» Історична частина Гданська – Головне місто – набула вигляду, як до війни, 1960 року. Міжнародні експерти назвали реконструкцію безпрецедентною, бо аналогів на той час не було.Жахливий масштаб його руйнувань у Другій світовій неабияк вразив фотографа Януша Уклеєвські. У березні 1945 року бувалий фронтовик приїхав до Гданська. Руїни будівель епохи Середньовіччя надовго стали об'єктами його фотознімків, увійшовши в історію. Як і процес відродження з попелу колись найбагатшого ганзейського міста...

Насправді цей факт із місцевого путівника неабияк вражає. Зі 144 тисяч житлових будинків 95 тисяч було повністю зруйновано! В історичній частині ніхто не жив, бо, власне, було ніде. У міської влади тоді навіть виникла думка перенести центр міста деінде... Та якимось дивом збереглися світлини, старі плани й документи, за якими можна було відтворити образ старовинного міста. Тим паче, що Гданськ після третьої історичної анексії знову повернувся до складу Польщі. І рішення про відновлення старої частини таки було ухвалено 1948 року. «Мою» вулицю Огарну повністю відбудували за чотири роки. Ще за два вже красувалися середньовічні фасади колись купецьких особняків і будинків патриціїв на Длуги і Длуги Тарг. Паралельно відновлювальні роботи вели на інших вулицях. І це в найважчих післявоєнних умовах! Це ж як треба любити своє місто і свою країну, щоб так самовіддано і скрупульозно, без іноземної фінансової допомоги (тільки за державні кошти і самих поляків – так стверджує путівник), фасад за фасадом відновлювати історичну красу майже тисячолітнього на той момент Гданська. Було відреставровано Гданський Журав, ратуші, старовинний млин, стародавні собори.

Та повернімося до славного міста Гданська. Бродити його вуличками – неабияке задоволення. А є місця, відвідати які варто неодмінно. До прикладу, парк Олива. Сам по собі він надзвичайно гарний, вхід безкоштовний і в тутешню оранжерею теж. Але цінність для мене – в кафедральному соборі XIII століття, а ще точніше, в його чудо-органі. Ви чули гуркіт грому, плескіт води, шум вітру або спів птахів у виконанні короля музичних інструментів? Особисто я ні. До того, як побувала на концерті в соборі. Вони тут відбуваються щодня безкоштовно! При цьому сам орган у стилі рококо вражає! У центрі на вітражі Богородиця з немовлям. Ангели, зірки, сонце і місяць можуть рухатися під час виконання музики. Автори створювали його чверть століття. Майже вісім тисяч труб розміром від десяти сантиметрів і аж до 11 метрів! Та що там казати – його треба почути бодай раз у житті.

Дістатися парку Олива можна на міському трамваї номер 6. Плата за проїзд – 3 злотих. Придбати квиток можна в автоматі на зупинці. Не ризикуйте прикинутися «зайцем». Контролери там ходять частенько, отже, чималий штраф неминучий. Заощадити можна в іншому місці, якщо хочете прогулятися не тільки чудовою набережною Гданська, а й річкою Мотлава. Прогулянка на стилізованому під старовину вітрильникові коштує понад 30 злотих. Але поруч із Зеленими воротами і вздовж набережної є зупинки муніципального водного трамвайчика. За його маршрутом можна побачити і знамениті верфі (звідки починалася «Солідарність» з Лехом Валенсою), й оборонний форт «Каре» XVI століття, і морський маяк з кулею часу виняткової точності (похибка до 1 секунди за... 200 тисяч років), і саме узбережжя Балтійського моря. Ціна квитка – 10 злотих.

Інша обов'язкова, на мій погляд, точка – оглядовий майданчик Костелу Пресвятої Діви Марії (Маріацький собор). Нагору ведуть крутезні, аж дух перехоплює, сходи заввишки 82 метри, це близько 500 сходин. Утім, зусилля того варті – краєвид постає чудовий. Та й сам собор (найбільша церква у світі, побудована з цегли) із витворами середньовіччя та бароко, астрономічним годинником з ляльковим театром XV століття точно зачепить душевні струни. Романтикам і поціновувачам архітектури раджу пройтися і випити кави чи коктейлю на вулиці Діви Марії, яка веде до Маріацького собору. Це вельми затишна і гарна вуличка. Не дарма її дуже люблять кіношники.
З розряду «най-най» стала для мене і найбільша в Європі кахельна піч XVI століття. Побачити її можна у Дворі Артуса на вулиці Длуга. Десять метрів заввишки оздоблено 520 кахлями ручної роботи із зображеннями реальних особистостей – польських королів, європейських правителів епохи Ренесансу. У дворі Артуса (його коріння сягає лицарських часів XIV століття) багато чого цікавого – від колекції древніх моделей кораблів до... прообразу барної стійки! Причому лицарі, купці та інші представники еліти приходили сюди не тільки поспілкуватися за келихом пива, а й залагоджувати справи. Дехто з них мав тут сейфи для зберігання коштовностей, важливих паперів і грошей. Іменні з двома дверцятами – дерев'яними та металевими. Утім, розкіш цього антуражу теж треба бачити своїми очима. А ще дзеркала для милих дам були з хитрістю: зображення витягувалися, створюючи ілюзію безумовної стрункості. Тому, напевно, кожна представниця вищого світу була впевнена у своїй привабливості!

Щоб обійти всі цікаві місцини, треба приїхати сюди не раз і не два. За рейтингом міжнародного видавця бестселерів-путівників містами «Dorling Kindersley Eyewitness Travel» Гданськ у першій десятці найцікавіших міст світу.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта