3

11

Мистецтво тату: заворожлива магія натільних малюнків


Історія цього мистецтва налічує близько 6 тисяч років. Примітно, що своїм народженням модне нині ремесло завдячує випадку… Одного дня хтось із первісних людей помітив, що після того, як на місце опіків і порізів потрапляє будь-який натуральний барвник, на шкірі з’являються дуже стійкі малюнки.
Починаючи з цього моменту, люди почали наносити неглибокі пошкодження навмисно, щоб прикрасити себе орнаментами і виділитися з-поміж інших. Найдавніші зразки татуювань дослідники знайшли при розкопках священних єгипетських пірамід.
У наш час татуювання несуть в собі дедалі менше сенсу, будучи просто модною фішкою. Часто можна почути фразу: «Хочу набити тату, але не можу придумати, де і яке». Та до такої важливої справи не завжди був настільки легковажний підхід…
Починаючи з часів первісних людей, малюнки відображали світогляд людини. Об’єднуючись у племена, всі намагалися продемонструвати свою приналежність до певної соціальної групи. І цю функцію чудово виконувало тату. Крім того, деякі орнаменти наділялися магічними властивостями і слугували маскуванням під час полювання. Не втратило своєї популярності мистецтво і в епоху тотемізму, коли племена вірили у магічні сили конкретного духа-предка, котрий захищає їх протягом всього життя. Його зображення чи ім’я наносили на тіло – таким чином захисник був завжди поруч з людиною. У деяких народів татуювання використовували навіть як своєрідний метод таємного листування: для цього потрібне послання наносили на поголену голову полоненого чи раба, а згодом, коли його волосся відростало і надійно приховувало текст листа, його відправляли у місце призначення.

Величезне значення мали не лише малюнок і розташування тату, але і його колір. Наприклад, у племенах Діак з Борнео були переконані, що в раю все світле стає темним і навпаки. Враховуючи це, там було прийнято робити татуювання виключно темних кольорів і відтінків. Вважали, що після смерті вони стають світлими й освітлюють дорогу в рай. Використовували натільні малюнки і як покарання: у Стародавньому Китаї за допомогою наколотого зображення на обличчі помічали військовополонених і рабів, що значно ускладнювало їхню втечу і спрощувало упізнання. З цією ж метою тату використовували стародавні греки і римляни.

Вражає уяву географія поширення цього арту: свої тіла покривали татуюваннями практично всі білошкірі народи, тоді як у чорношкірих їх замінювало шрамування. Найбільшого розквіту культура отримала в Японії. Там тату мало божевільну популярність серед гейш, котрим за їхньою допомогою вдавалося обходити заборону на оголення. Різнокольорові візерунки на шкірі здавалися імітацією одягу. Не татуйованими лишалися тільки обличчя, долоні і ступні. Мало того, саме японські майстри першим почали малювати на тілах тривимірні зображення: замість плоских фігур вони стали набивати надзвичайно реалістичні малюнки. Велику популярність мистецтво в Країні вранішнього сонця мало серед членів мафії Якудза та інших злочинців. В Африці татуювання були популярні як серед представників сильної статі, так і слабкої. У більшості племен на шкірі робили надрізи, котрі натирали смолою. Жінкам було прийнято наносити татуювання, котрі вказували на їхній соціальний статус і сімейне положення. Чоловічі ж натільні малюнки зазвичай характеризували їхнього власника як сміливого воїна і спритного мисливця.
У Європу культуру малюнка на тілі привіз Джеймс Кук у XVIII столітті. Точніше, привіз він полінезійця, повністю вкритого зображеннями. Та саме з цього моменту тату стало набувати популярності в цій частині світу. Існує й інша версія, згідно з якою тату в Європу прийшло з австралійського острова Самоа, де воно і до наших днів вважається ознакою високого соціального положення людини.

Украй важливим моментом для історії тату став 1981 рік, коли американець Самюель О’Рейлі винайшов електричну машинку для набивання, котра замінила саморобні пристрої та інструменти, які використовували раніше. Спочатку вся Європа й Америка ходили зі стандартним набором картинок на тілі, та у 50-60х роках XX століття почалася нова ера у мистецтві. Спираючись на світові традиції (Полінезія, Далекий Схід, американські індіанці), нові майстри натільних малюнків почали сміливо експериментувати. З’явилися нові школи, стилі, прийоми, напрямки. Техніка нанесення тату значно розширила свої можливості. У салони стали частіше звертатися кумири тодішньої молоді, і шанувальники стали їх наслідувати. Індустрія отримала потужний поштовх. Починаючи з 1976 року, коли в Нью-Йорку відбувся перший фестиваль прибічників даної культури (тату-конвенція), такі заходи проводять у багатьох містах Старого і Нового Світу кілька разів на рік. У різноманітних номінаціях визначають і нагороджують переможців, перетворюючи кожне таке свято на яскраве художнє дійство.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта