3

11

Скляний handmade

Ексклюзивні скляні вази та ялинкові іграшки, наявні всього в одному-двох екземплярах, окрім високої ціни, найчастіше об’єднує ще й унікальна технологія виготовлення, якою володіють представники рідкісної професії – склодуви. Історія цього ремесла триває вже протягом кількох тисячоліть, а деякі старі таємниці handmade-виробництва досі зберігаються під грифом секретності.
 
Те, що розплавлений пісок перетворюється на тягучу масу, яка, застигаючи, переходить в абсолютно інший стан, першими виявили спостережливі єгиптяни близько п’яти тисяч років тому. Старі фрески із зображенням майстрів, котрі вправно видувають через трубочки скляні бульбашки, сучасні вчені знаходять на різних археологічних розкопках. А ось із матеріальних доказів існування подібного виробництва у давньофараонські часи свідчать окремі елементи: уламки глечиків, ваз, статуеток і навіть біжутерії. Невелика зеленувата намистина, що за припущеннями слугувала прикрасою якійсь знатній єгиптянці, була виявлена поблизу Фів – стародавнього міста, розташованого на східному березі Ніла, – і потім відправлена на експонування в Берлінський музей.
З країни пірамід склодувна справа поширилася на інші континенти, стрімко розвиваючись і покращуючись. А досягло піку своєї досконалості це мистецтво в Європі, де майстри і сьогодні виготовляють справжні шедеври. З особливою пошаною до традицій ставляться в Італії. Перші склозаводи відкрилися в місті на воді, Венеції. Практично миттєво завоювавши своїми виробами популярність серед населення, тутешні «умілі ручки» стали місцевими знаменитостями. Потрапити до них в учні прагнули не тільки корінні італійці, а й багато приїжджих.

Бажаючи зберегти секрет рецептури венеціанського скла, влада країни в XIIІ столітті виділила майстрам спеціальне місце роботи і проживання, примусово депортувавши їх на острів неподалік – Мурано. Самовільно залишати його було суворо заборонено. Тим, хто ослухається, цілком реально могла загрожувати вища міра покарання. Але у той же час «закрита» професія була настільки престижною, що її представникам сватали своїх дочок найзаможніші родини...

Майстерні, у яких створювали вироби для європейських вельмож, і в наш час функціонують у цій місцевості. Серед італійських сеньйор прикраса чи набір келихів з муранського скла вважається символом відмінного смаку і вдалим вкладенням грошей. Зараз старі звичайні сережки або кухонні предмети перетворилися на справжні музейні експонати. І хоча шлях на острів і назад відкритий для всіх бажаючих, майстри-склодуви воліють не розкривати всіх секретів технології виробництва. Тут, звісно, діє кілька шкіл, де навчають основам цієї професії, проте в учні, як і раніше, беруть тільки місцевих. Виняток, мабуть, було зроблено лише для Ріцуе Мішими, японки за походженням, але громадянки Італії. Колишня стилістка стала однією з небагатьох дам, які прославилися в цьому чоловічому ремеслі. А почалося все банально і «по-жіночому»: Ріцуе не могла підібрати вазу для інтер’єру свого будинку. Як кажуть, хочеш зробити добре – зроби сам. За таким принципом вона і вчинила, почавши співпрацювати з муранівськими умільцями.

Не менш старанно продовжують працювати майстри в Чехії, де нещодавно був створений скляний виріб, відзначений власним рядком у Книзі рекордів Гіннеса. Ним стала гігантська, майже двометрова пляшка для віскі, у яку легко поміщається 228 літрів напою. Найбільше чеських умільців «зосереджено» в містечку Нові-Бор, що знаходиться на півночі країни неподалік від німецького кордону. З населення чисельністю трохи більше десяти тисяч осіб третина – склодуви. Розкидані дерев’яні форми і дим – тут явище буденне. У багатьох двориках за мальовничими деревами і квітами ховаються домашні міні-фабрики. Як правило, робочий день у склярів починається на світанку і триває до другої-третьої години дня. Сучасні технології в поєднанні з віковими таємницями підвищують попит на шедеври місцевих майстрів, які на відміну від муранських охоче запрошують туристів поспостерігати за метаморфозами, що відбуваються зі звичайним піском. А ті, кого видовище аж надто захопило, можуть записатися на спецкурси і освоїти це мистецтво.

Говорячи про склодувство в країнах Європи, варто згадати і про німецькі традиції, котрі проявляються переважно у виготовленні ялинкових іграшок. Перша фабрика з їх «видування» в Німеччині з’явилася у 1848 році. У цей час через неврожай яблук, які були основною прикрасою новорічного дерева, естетична сторона свята потрапила під загрозу. На допомогу прийшли майстри, які вирішили створити скляні аналоги фруктів. Ця спроба їм вдалася, і німецькі ялинки були прикрашені першими новорічними кулями.

Фото з відкритих джерел

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта