3

11

Кабо Полоніо. Особливе місто Уругваю

Там свічки замість ламп, під ногами шурхотить білий пісок, а з маленьких кав'ярень, схованих у гущавині, до ранку доносяться пісні про кохання, свободу та океан. Він там головний. Довкола нього кипить життя в Кабо Полоніо. Хоча точніше буде сказати, ліниво перевертається з боку на бік, адже в цьому маленькому уругвайському поселенні ніхто не стежить за часом та останніми новинами.
 
Це чарівне місце затиснуте між Атлантичним океаном і національним парком. Чистий пляж, білий пісок і рай для любителів підводного плавання. Стрибнувши з головою в солоні води, можна довго спостерігати за косяками риби, роздивлятися химерні водорості, милуватися коралами, а як пощастить, то й зустріти мешканців океанічних глибин, які уподобали берег Кабо Полоніо для своїх сонячних ванн. Морські котики геть не полохливі й дозволяють підійти до себе на відстань витягнутої руки.

Перші поселенці з'явилися тут наприкінці XVIII століття. Тоді неподалік берега розбився іспанський корабель, очолюваний капітаном Джозефом Полоні, тож ті, хто врятувався, вирішили осісти на суходолі. Спочатку промишляли розбоєм, а згодом перекваліфікувалися на рибалок. Подейкують, що той корабель віз безліч срібних виробів, які досі так ніхто і не знайшов.
У містечку немає електрики, каналізації, а до найближчої траси можна дістатися хіба що на позашляховику. Дорога займе близько півгодини. З нечисленних зручностей – сонячні панелі, завдяки яким жителям вистачає енергії, щоб раз на день нагріти воду для душу і зарядити телефон, а ще там є колодязі з чистою водою.

Головні постояльці цього напівдикого курорту – хіпі з Аргентини, Бразилії та Уругваю. Неформали давно вподобали забутий цивілізацією куточок і залюбки проводять тут час, тулячись у тісних хостелах. Вони неспішно щось потягують з келихів, смалять люльку за люлькою і розмірковують про сенс життя.
Осучаснювати Кабо Полоніо заборонено. Його територія належить до заповідної зони Уругваю. Передусім завдяки розмаїтій фауні. В околицях водяться морські леви, лаплатські видри, паки, американські морські котики, зграями пасуться пампасні олені, всюди видно сліди змій. Птахів налічується близько 150 видів. Зими в Кабо Полоніо холодні, а літо спекотне. Постійних мешканців у селищі небагато. В основному це рибалки, ремісники та обслуговуючий персонал єдиної високої споруди – маяка. З нього ж і постає чудовий краєвид на весь берег та океан. Пускають оглянути околиці з висоти пташиного лету всіх охочих. Коштує таке задоволення всього долар.

У теплу пору населення курорту збільшується в кілька разів. Сюди приїздять втомлені від міської суєти, шукачі натхнення, спокою і простих розваг, хіпі з усього континенту, вічні подорожні та й просто охочі скуштувати дикого життя. Щодня вони купаються, засмагають, грають на барабанах, гойдаються в гамаках, потягують чай, пиво, тішаться грозами, слухають шум прибою, пишуть романи, гуляють уздовж берега, майструють сувеніри, грають у футбол, фрізбі, займаються серфінгом, танцюють навколо багаття, купаються голяка вночі. У темний час доби жителі села запалюють свічки, розставляючи їх по доріжках, від чого здається, що зоряне небо і земля зливаються воєдино.
Дістатися до Кабо Полоніо можна автобусом чи машиною від Монтевідео, столиці Уругваю. Дорога займе кілька годин, а проживання в одному з хостелів обійдеться щонайменше у 20 доларів за добу.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта