3

11

Ланкійські маски: провідники в царство духів


Традиційна різьблена маска – бажаний сувенір для туриста, зачарованого яскравим тропічним колоритом дивовижного острова Шрі-Ланка. Мальовані фізіономії казкових чудовиськ підкупають жвавістю і безпосередністю емоцій, котрих так бракує в нашому розсудливому світі – і рука, підкоряючись пориву, тягнеться до гаманця, господар крамнички розсипається у похвалах вашому смакові… Вітаємо: ви щойно запросили у свій дім демона. 
 
Поява масок збігається з розквітом анімізму: населивши ліси, поля і ріки духами, людина була змушена якось із ними домовлятися. Та як зрозуміти, чого хоче не проявлена сутність, позбавлена плоті? Вважали, що протягом обряду посланці астралу можуть вселятися в людей і тварин, та от бач, чи погодяться вони піти тихенько-любенько після того, як відгримлять церемоніальні тамтами? Від безплотних гостей можна чекати якої завгодно підлоти, тому перед камланням шаман вдягав маску, пропонуючи духові вселитися в неї, щоб убезпечити себе від магічного впливу.

Мистецтво вирізання масок зародилося у прибережних регіонах південної частини острова. Найкращі майстерні зосереджені у містечку Амбалангода, розташованому між популярними курортами Косгода і Хіккадува. У місті працює музей масок, заснований майстром з діда-прадіда Аріяпалою. На першому поверсі відвідувачів знайомлять із загальними принципами кустарного виробництва масок, хоча деякі тонкощі ремесла все ще не розголошують і передають строго від вчителя учневі. На другому поверсі зберігається багата колекція старовинних масок і роботи сучасних ремісників, причому деякі вироби можна придбати за вельми помірною ціною.
Для виготовлення масок підходить тільки дерево кадуру, що дає найлегшу деревину у світі. Правильно заготовлена деревинна сировина вирізняється неймовірною м’якістю і беззаперечно підкоряється різьбяреві. Деякий час колоди просушують на сонці, поки не припиниться виділення молочного соку, а потім розпилюють на бруски потрібної величини, з яких роблять заготовки для майбутніх шедеврів.

Після первинної обробки плашки протягом тижня обкурюють димом, унаслідок чого дерево стає стійким до гнилі і плісняви, а їдкий запах відлякує комах-шкідників. Як тільки деревина прокоптиться, можна приступати до вирізання обличчя персонажа. Ланкійські умільці віртуозно промальовують найтонші деталі міміки, обходячись мінімальним набором інструментів. Стамески, молоток і комплект зубил – от і все, потрібно для філігранної роботи. Навіть у занедбаній сільській крамничці не знайти двох масок з однаковим виразом обличчя – у кожному виробі проглядається живий характер і потужна харизма.
Багатоступінчаста технологія розпису по дереву підбиває підсумок створенню чарівного образа. Щоб фарба клалася охайними рівними шарами, деревину ретельно шліфують і полірують, після чого на поверхню маски наносять ґрунтовку. Базовими кольорами зазвичай служать ніжні відтінки шафрану і куркуми, а вибір акцентних тонів залежить від виду виробу: релігійні трактати закріпляють за кожним фольклорним героєм унікальну палітру кольорів. Додавання олії дорана підсилює яскравість барв і оберігає розпис від палючих сонячних променів.

У залежності від призначення ланкійські маски поділяють на три категорії, що відповідають різним художнім канонам. Маски санні з однотонним забарвленням обличчя призначені для зцілення від недуг, насланих демонами. Відчувши нездужання, остров’янин здійснював жертвоприношення під керівництвом місцевого шамана і кликав демона, котрого зображав чоловік у масці. Потім чарівник розпитував злого духа, навіщо той мучить хворого, і який викуп він би хотів отримати в обмін на згоду дати страждальцеві спокій. Як правило, демонам було достатньо хорошого частування, котре негайно підносили інші учасники обряду. Наситившись, дух мав виконати ритуальний танець і з гідністю відійти.
Реалістичні маски Колам використовують у театралізованих виставах, замінюючи артистам костюми і грим. За легендою, театральні маски з’явилися на Цейлоні за примхою дружини короля Маха Саммата, котра побажала побачити спектакль із рядженими. Театру в ті часи ще не існувало, і ніхто не знав, як виконати побажання королеви, що затужила. Дослухавшись до благань вінценосного чоловіка, верховний бог Сакра послав у палац покровителя ремесел Вішвакарму, котрий і навчив царедворців акторському мистецтву, придумав сюжет для постановки і вирізав маски для акторів.

Виготовлення масок Ракша потребує безмежної фантазії і бездоганної техніки поводження з різцем. Химеричні почвари з виряченими очима і гострими іклами, вкриті сяючою лускою, втілюють образи ракшасів – демонічних істот, вигнаних із Шрі-Ланки царевичем Рамою. Утім, острів’яни не бояться демонів і охоче приймають їхнє покровительство, прикрашаючи стіни і двері масками Ракша. Приміром, ракшас на ймення Нага, увінчаний королівськими кобрами, притягує удачу і захищає дім від стихійних лих, крадіжок і чарівництва. Для успіху у справах варто тримати у кімнаті зображення Гінінджала Ракша – вогняного демона з палаючою гривою. Найсильнішим оберегом від нечистої сили вважають маску духа смерті Мару Ракша, оточеної танцюючими павичами, що розпустили хвости на всю ширину.

Індуїзм дружбу з ракшасами не схвалює, але ланкійці примудряються догоджати і богам, і демонам, воліючи не втручатися в епічні битви добра і зла і тихо радіти скромним дарам долі.
Фото c1.staticflickr.com, contenton.ru, c2.staticflickr.com, mishka.travel/public/upload/images/20721.jpg, triptogo.ru

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта