3

11

Венеційський карнавал: «Маско, я тебе знаю!»

Автор:
У дні знаменитого карнавалу романтична Венеція ніби знову народжується. Її вулиці сяють у передчутті свята, в очах людей ціла гама радісних емоцій – від ейфорії до знайомого всім «невже це відбувається зі мною?» До речі, за підрахунками, на захід прибуває майже півмільйона туристів.
 
Під час Венеційського карнавалу місто немов розпадається на невидимі субатомні частинки – в кожному районі відбувається своє дійство. Десь на території музеїв мандрівники з цікавістю слухають історії про традиційні для фестивалю маски, в іншій місцині занурюються в розкіш старовинних звичаїв, а перетнувши ще декілька вулиць, стають свідками театралізованого дійства.


Легенди стародавніх карнавалів

Пожовклі старовинні літописи стверджують, що першу згадку про Венеційський карнавал датовано 1094 роком. Мине майже два століття, перш ніж влада Венеції схвалить святкування на офіційному рівні. Карнавал, охоплений духом свободи, попервах дивував не так шиком костюмів, як тим, що в ці дні простий люд урівнювався в правах з представниками аристократії. І ті, й ті могли забути про соціальну прірву, дозволяючи собі надіти однакові маски та сукні. Щоправда, тривало це щастя всього декілька лютневих днів, які передували Великому посту.


Утім, деякі історики впевнені, що витоки Венеційського карнавалу слід шукати набагато раніше, в період так званих сатурналій. Грудень у Римській імперії був особливим: зібравши урожай перед зимовими холодами, люди вшановували бога Сатурна. Вищі сили, як відомо, не ділять людей за соціальною ознакою – римляни засвоїли цей принцип дуже добре, а тому за святковий стіл сідали і раби, і їхні господарі. Щоб уникнути незручних ситуацій, усі запрошені приходили в масках, і годі було розібрати, хто вищий за саном.

Релігійна суть проявилася вже в самому слові «карнавал», яке латиною означає «прощання із м'ясом». Звісно, ішлося про сувору відмову від гастрономічних задоволень, до якої вдавалися віряни перед Великоднем. Є й інша версія назви: подейкують, загадковий «карнавал» поєднує два слова – «carrusnavalis» – «корабель святкових церемоній». Звідки у назві свята з'явилося судно? Існує історія про порятунок кількох дівчат з полону істрійських піратів – ця легенда щороку оживає на вулицях Венеції під час карнавалу. А оповідає вона ось про що.


У ІХ столітті жителі Венеції мали традицію колективних одружень 2 лютого, в день очищення Пресвятої Діви Марії. У церкві Сан П'єдро, крім наречених із багатих сімей, були бідні дівчата, які не мали посагу. Кожна заможна родина міста дарувала дванадцяти безприданницям коштовні прикраси, а потім дівчатам радили забути, як їх нарекли батьки, і взяти в дар ім'я Марія. Одного разу під час церемонії в приміщення увірвалися пірати і викрали дівчат. Насправді, їхньою метою були розкішні дорогоцінні камені, подаровані нареченим. На щастя, місцева влада виявилася досить оперативною, і ніхто з викрадених не постраждав. А в пам'ять про цей день, коли, як вірили жителі Венеції, Діва Марія врятувала невинних наречених, і було затверджено свято Festa della Marie, про яке італійці не забувають й донині. Щоправда, фінальний акорд цього святкування відрізняється від старовинного – у наші дні дванадцять красунь мають можливість вирушити у круїз.


Історії знаменитих масок

Велика спокуса під час Венеційського карнавалу вбратися в костюми комічних персонажів. Іноді так хочеться бодай на кілька днів забути про власні проблеми і перевтілитися в образ несміливого П'єро, кокетливої Коломбіни або ж вибрати коричневу маску з гачкуватим носом, яка символізує жадібного Панталоне. А можна побути агресивним Капітаном, примірявши подібну до яструба темну маску з різкими рисами обличчя; або ж зіграти роль пронози Брігелли, надівши зелену маску та вбравшись у білий камзол зі штаньми в зелену смужку. Усі ці маски прийшли з народної комедії, а отже, тут немає суто позитивних персонажів, а кожна частина аксесуара має певний сенс. Так, маски з видовженим носом уособлюють цікавість. На аристократичне походження героя вказує однотонний костюм, а бідніші персонажі воліють вбиратись у строкате. А якщо вам близька роль Пульчинелли, не забудьте про його коронну ходу – цей комедійний аналог російського Петрушки ходив, зігнувши спину.


Деякі вірять, що вибрана роль супроводжує людину все життя, тому варто надіти маску, яка не має історичної підоснови. Можливо, вам припаде до смаку біла маска у формі ромба, так звана «баутта», її носять у поєднанні з трикутним чорним капелюхом. Якраз цю частину костюма надягали в давнину бідніші, бажаючи на час карнавалу зрівнятися з вищим класом. За іронією долі, нині це одна з найдорожчих масок. Якщо ж вас лякає різкий, майже мертвецький контраст білого і чорного кольорів, властивий масці «баутта», можна вибрати елегантну «вольто», створену у формі людського обличчя. Її носили переважно у часи правління Тиціана, до того ж дами найчастіше віддавали перевагу образам вільної Ліберті, волелюбної Фантазії або ж справедливої Саломеї.


Плин епох, незмінність традицій

Сторіччя минали одне за одним, бережно зберігаючи незмінні традиції. На XVIII століття припадає розквіт італійської комедії дель арте. Для передвісниці пантоміми було характерним театральне дійство, де актори ховали обличчя за масками. Комедію показували на площах, сценою слугував наспіх споруджений кін, тому першим режисерам слід було подбати, щоб публіка впізнавала та розрізняла героїв. Крім того, в масці важко було проявити увесь артистизм, тому сюжети були досить примітивними, а персонажі передбачуваними. Для регіону Венеції характерними стали маски купця-скнари Панталоне, шахрая Доктора Граціано, хитромудрого слуги Брігелли і привабливого бовдура Арлекіна. Звісно, барвисті сценки комедії дель арте стали повноправною частиною карнавалу. І хоча є велика спокуса зарахувати цей театральний зразок до примітивних форм мистецтва, для його створення акторам доводилося чимало потрудитися. От хоча б герої, кожен з яких розмовляє на власному діалекті італійської мови – венеційському, бергамо чи болонському.


Разом з тим постановники міркували, як дати зрозуміти публіці, що дійство починається і як символічно позначити його закінчення. Так народжується ще одна традиція, яку і нині можна спостерігати під час Венеційського карнавалу. Щоб привернути увагу витріщак, у небо запускали паперову емблему, в повітрі вона вибухала, і на землю падав саморобний феєрверк. Цей невигадливий хід був знаком: зараз актори розкажуть справжню карнавальну історію.


Ще одна традиція, котра прийшла з давнини, овіяна ореолом таємничості довкола Венеційського карнавалу. Маску мав надіти кожен учасник святкової події, приховавши від чужого ока своє походження. Одначе свобода особистого простору зберігається і стосовно решти відвідувачів карнавалу: з жодною людиною, що сховалася за маскою, не можна заговорити чи намагатися з'ясувати її особу – цим можна порушити стародавні ритуали, на яких і тримаються такі святкування. Щоправда, це суворе правило перестає діяти після останнього феєрверку, який завершує карнавал і свідчить про те, що тепер можна зняти маску і роззирнутися навкруги.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта