3

11

Водоспади Ігуасу - Ніагара «відпочиває»!

П’ять тонн води щомиті зриваються в ущелину, ревучи, піднімаючи пар і розплескуючи бризки на всі боки. «Рідка стіна» водоспадів Ігуасу півмісяцем, у три кілометри, розкинулася на кордоні Аргентини, Бразилії та Парагваю...
 
Шум води, ніби хтось одночасно забув закрутити десятки тисяч кранів, чується за кілька кілометрів, поступово посилюючись... Нарешті перед очима постає долина, наповнена безліччю каскадів (275, якщо бути точним). Одягнені в дощовики туристи товпляться на оглядових майданчиках, доповнюючи звук падаючої води захопленими вигуками і задаючись питанням, хто ж створив таку красу?

Розгадок тут декілька. Місцева легенда свідчить, що водоспад – результат нерозділених почуттів верховного бога древніх індіанців, який колись закохався в аборигенку Найпе і вимагав від вождя племені, а за сумісництвом батька дівчини, віддати йому кохану. Строгий тато, не сміючи перечити «Великому», звісно, погодився, незважаючи на благання спадкоємиці залишити її в спокої, позаяк нареченим, хай і не божественним, вона вже обзавелася. Отримавши категоричне «ні», парочка вирішила тікати. Шлях пролягав через річку. Гребучи веслами, вони якомога швидше намагалися дістатися до суші і сховатися в непрохідних джунглях, та ображений потенційний чоловік помітив їх і, розгнівавшись, стукнув своїм величезним кулаком по річці, від чого й виникли водоспади. Банальна для міфів схема: боги + люди + нещасна любов = чудо природи.

На противагу казці, вчені, як завжди, висувають свою теорію. У цьому випадку – про вулканічне походження водоспадів. Із величезної кількості лави сформувалися високі скелі, а потім дощі «переповнили» місцеву річку, і вона почала переливатися через брили, створивши грандіозний комплекс.

«Жалюгідна Ніагара...» – це все, що змогла промовити перша леді США Елеонора Рузвельт, побувавши тут. А вона ж навіть не розглядала всю панораму з вертольота! Для туристів нашого часу замовити подібну послугу не буде проблемою, ну хіба що матеріальною – політ обійдеться вам в 110 доларів. Удвічі менше доведеться викласти тим, хто хоче не просто подивитися, а по-справжньому «відчути» водоспад. Туристичні човни покатають вас по річках, у які й зриваються тонни води. Несучись стрімкою течією Парани, що розлилася з боку Парагваю, або, власне, Ігуасу, яка бере початок на території Бразилії та Аргентини, ніби зливаєшся з величезним потоком і відчуваєш себе його частиною.

Розбавляє 275 водних пам’яток ще одна... У дитинстві, вибігаючи після літнього дощу, який різко змінився ясною погодою, ми захоплювалися барвистою дугою, що перекинулася через блакитне небо, не розуміючи, як і чому вона з’явилася. Дізнавшись про те, що це промені сонця відбиваються паром або туманом, її загадковість в нашій уяві трохи згасла. Але над Ігуасу веселка – щось особливе, передусім через те, що вона тут практично постійно, іноді навіть у темну пору доби. Формування нічної «семиколірної» майже таке ж, як і денної, тільки сонце і місяць міняються місцями, створюючи природне освітлення. Проте особливо віруючі сучасні індіанці на честь цього здійснюють свої ритуали, уславлюючи різнокольоровий небесний обідок, що вважається таємним шаманським знаком...

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта