3

11

Особистий досвід: як добре погуляти на індійському весіллі

Автор:
Героїні нашого матеріалу – консультантові з етикету, любительці кінного спорту і подорожей Катерині Лисенко – пощастило зануритися в атмосферу справжнього індійського фільму з його запальними танцями, круговертю сарі та яскравими барвами. Сьогодні вона залюбки розповідає про дивовижний досвід – наповнене колоритом, традиціями і веселощами індійське весілля.
 
Подруга зі Сходу
Улітку 2016-го я повернулася до Швейцарії, в міжнародну школу етикету і протоколу Institut Villa Pierrefeu, щоб продовжити своє навчання і здобути диплом. Моєю сусідкою по кампусу виявилася чарівна Жасмін. З першого погляду навіть не можна було зрозуміти, що вона індійка, особливо збивала з пантелику її чиста англійська мова. Однак у процесі спілкування Жасмін розповіла, що вона індійка, котра народилася в Гані, але при цьому все своє доросле життя прожила у США, в Каліфорнії. Навчання в школі їй потрібне для того, щоб підготуватися до заміжжя і бути ідеальною господинею в домі свого чоловіка Абхіда, який до того моменту жив в Індії зі своєю сім'єю, в місті Чандігарху. Індійські традиції дуже стійкі й донині, тому Жасмін одразу ж налаштовувалася на те, що беззастережно переїде в оселю чоловіка і його сім'ї. За якийсь час ми з Жасмін стали добрими подругами, завели друзів, і незабаром у нас утворилася така собі міжнародна компанія. У листопаді Жасмін запросила нас на весілля. Ця пора в Індії вважається високим весільним сезоном, оскільки погода стоїть не така спекотна, як зазвичай.

Новий світ з назвою Індія
Відтоді в мене почався відповідальний процес підготовки, адже раніше я жодного разу не була в Індії, а тут одразу на місцеве весілля. Прочитавши все, що тільки можна було про традиції, обряди, подарунки і ретельно розпитавши всіх знайомих, які вже бували на індійських весіллях, у моїй голові з'явилася потрібна для початкового розуміння ситуації інформація. Уточню, що це було пенджабське весілля, яке відрізняється від інших індійських щонайменше тим, що на ньому подають м'ясо (але не яловичину, звісно ж), а також дозволено вживати алкоголь жінкам. Великою мірою кожен вид індійського весілля – це окремий, гідний вивчення світ зі своїми правилами і звичаями.

Попри всі знання, отримані перед поїздкою, реальність, як завжди, виявилася набагато вражаючою та об'ємною. В Індії одруження є чи не найбільш значущим заходом у житті людей. Його прийнято святкувати неймовірно пишно і велелюдно. Хоч Жасмін дуже хотіла скромне «свято по-європейському», їй не дозволили цього зробити, адже раніше і її з батьками, і нареченого з його батьками було запрошено на стільки весіль, що не повернути запрошення на власне в їхньому народі означає образити.
Ритуали та обряди в наші дні набули сучаснішого вигляду. Наприклад, якщо раніше на другий день весілля чоловіків і жінок розділяли, то зараз це практикується не так часто. Пенджабський варіант свята, на якому я була, знаменитий своєю пишнотою і розкішшю.

Релігійна частина вельми важлива. Як нам розповідали місцеві дівчатка, навіть якщо ти офіційно одружена, твої батьки все одно не дозволяють тобі жити в чоловіковому домі, бо сама реєстрація шлюбу геть нічого для них не означає. Обов’язково треба пройти спеціальну церемонію, щоб стати повноцінним подружжям.
Свято зсередини
Весілля Жасмін та Абхіда тривало 4 дні. Найбільше мене вразили три речі: насиченість яскравими барвами, вміння радіти життю і масштаб того, що відбувається. Першого дня (The Sangeet) гості гуляли, танцювали і веселися як могли, тому другий день неспроста називається Jago / Mehndi, що з пенджабі буквально перекладається як «прокинься/вставай». Традиційно ця подія відбувається напередодні найважливішого третього дня весілля, коли наречений разом з усіма гостями з його боку прибуває до нареченої. Вони співають і танцюють навколо міста, щоб оголосити про своє прибуття. На третій день відбулася офіційна і традиційна сикхська церемонія одруження, а на четвертий день – презентація книжки батька нареченої в супроводі виступу гурту з Гамбії. Їхня солістка грала на дивовижному 21-струнному інструменті корі. Ця музика гіпнотизувала, тож ми всі ніби впали в транс, а наступного ранку дружно наспівували мотиви, які нас зачарували.
Звичні для слов'ян і європейців конкурси на індійських весіллях особливо не практикуються. З найбільш пам'ятних розваг було, звісно ж, менді, або мехенді. До речі, мехенді малюють винятково чоловіки і роблять це за якимись певними шаблонами. Тобто якщо ти просиш їх домалювати щось, вони не погоджуються, адже візерунок втратить свій сенс. Мехенді нареченої особливо вразив. Як пізніше розповіла Жасмін, у ньому було приховано літери імені майбутнього чоловіка, а він у свою чергу мав їх знайти! Ще дуже цікавим був обряд об'єднання сімей. Коли родичі (чоловіки) з обох сторін віталися та обнімалися, над ними водили гроші, щоб сім’ї завжди фінансово процвітали.
Що стосується частувань, то іноземним гостям спочатку складно було розрізняти смаки, адже єдине, що відчувалося – це гострота і величезна кількість спецій. Усе ж ми намагалися куштувати різні страви. Здивувало неймовірне розмаїття – офіціанти пропонували нам усілякі закуски з інтервалом у 30 секунд, тому бракувало часу з'ясувати, що ти щойно з'їв. Голодним на індійському весіллі залишитися просто неможливо.

Музика – найважливіший атрибут, індуси дуже люблять танцювати й веселитися. Якщо якось спробувати і назвати одним словом, що саме грало всі чотири дні, то, крім як «запальне», на думку нічого не спадає. Особливо багато було творчості знаменитого Panjabi MC. Коли ми з гостями вперше пробралися до сцени і побачили гігантський натовп, що танцював, то завмерли... «Танцюй так, ніби на тебе ніхто не дивиться» – перше, що промайнуло в моїй голові. Я збагнула, як виглядають люди, котрі люблять життя і вміють ним насолоджуватися сповна. Нам охоче підказували рухи і запрошували у своє коло. І що найголовніше, місцеві «відриваються» з особливою гідністю, і це не награно, потрібно тільки бути в цьому стані. Такі вони – сикхи! Танцюють усі – і молоді, й дорослі, і жінки, й чоловіки.

Поради від Катерини на випадок, якщо вам доведеться побувати на індійському весіллі:
- Щоб не потрапити в неприємну ситуацію і нікого не образити через свої лінгвістичні прогалини, треба знати, що «індус» – це послідовник індуїзму, а в цілому жителі Індії – індійці. Я була на весіллі не в індусів, а у сикхів, яких не варто називати індусами.
- Якщо ви хочете надіти на церемонію сарі, то раджу брати із собою шпильки – їх вам знадобиться чимало (близько 10-15) для того, щоб зафіксувати вбрання, бо похапцем таку дрібничку годі й шукати в незнайомій країні. Звісно ж, вони є в хороших готелях, та якщо ви будете вбиратися близько 20:00, існує велика ймовірність, що пральня, де їх зазвичай зберігають, буде зачинена. Також варто пам'ятати: щоб надіти сарі, вам потрібна буде допомога дівчини з готелю, яку краще забронювати раніше (зазвичай гості з інших міст і країн зупиняються в одному і тому ж самому готелі, а дівчаток, які допомагають надіти сарі, максимум дві). Важливо враховувати, що навіть зі сторонньою допомогою весь процес вбирання в сарі займе не менше 20-ти хвилин.
- Молодим в Індії прийнято дарувати гроші. Багато гостей через різні причини приходять без подарунка. Для місцевих це нормальна ситуація. Зазвичай на третій день, коли молодята із сім'єю розташовуються в фотозоні, щоб усі охочі могли з ними сфотографуватися на згадку, нареченому вручають конверта/листівку з грошима.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта