3

11

Місто контрастів. Кабул


Уночі з ілюмінатора літака Кабул здається чарівним блюдом, по всьому колу обрамленим вигадливим орнаментом із зірок. Вранці це видіння щезає в сірій імлі, і на зміну нічним мріям приходить галаслива курна дійсність. Місто-параноя, місто нещадного сонця, хаотичного трафіку і жадібного передмістя, що з кожним роком все щільніше нависає над серцем мегаполіса. 
 
Сучасний Кабул – це два паралельних світи, розділених невеликою річкою. Ліворуч від неї розкинулось Нове місто. Там розташовані палаци, офіси міжнародних компаній, вертолітні майданчики, новобуди в європейському стилі. Там працюють квіткові магазини, кав’ярні, сучасні торгові центри, творчі майстерні, салони краси, відкриті спортивні майданчики. Уся ця частина Кабула пронизана широкими бульварами і садами. Навпроти, по правий бік річки, живе своїм розміреним життям старе місто. Воно більше нагадує вузький лабіринт із де-не-де вкритих бруківкою вулиць. Його сіро-коричневі, складені із саморобної цегли-сирцю невисокі будівлі петляють в якомусь хитромудрому танку, зрозумілому тільки місцевим. Між ними без нагляду пасуться домашні тварини, зграями бігають бродячі собаки, граються діти. На цьому боці немає парків. Об’єднують два береги – мости і пилюка. Іноді її в місті так багато, що небо набуває жовтуватого відтінку, а сама вона забивається в кожну складочку одягу, осідає на волоссі і в куточках губ.

І над лівим, і над правим берегом однаково нависають незліченні маленькі будиночки. Вони дряпаються на скелі, що оточують місто, дедалі вище і вище, утворюючи величезний гірський кишлак, куди рідко навідуються листоноші і санітарні лікарі. Там немає назв вулиць, геть відсутня нумерація будинків. Як таких зручностей у цій частині столиці не існує. Лиш рідкісні бювети. Господарі цих халуп колишні кочівники, котрі у пошуках кращого життя перебралися у велике місто. Вечорами ця імпровізована «добудова» загоряється тисячами вогників, що і створює враження зіркового ореола довкола міста.

Прокидається Кабул дуже рано. Уже в чотири ранку тишу розрізають голоси муедзинів. А враховуючи, що у місті понад півтисячі мечетей, звуки заклику до молитви проникають у кожний дім. Першими на вулицю виходять торговці і ремісники. Вони заповнюють площі, базари. Чайханщики розкидають свої світлі шатри, роздувають самовари і виставляють на стіл чашки, запрошуючи скуштувати чаю. Потім з’являються торговці зеленню овочами і фруктами. Вони розкладають абрикоси, яблука, виноград, кавуни, дині, сливи, персики, вишню. Згори на ягоди обов’язково кладуть лід, щоб товар не зіпсувався під променями гарячого сонця. Трохи пізніше по вулицях починає поширюватися запах м’яса, що смажать на травах, свіжого хліба. Багато афганців, прикупивши харчів, тут же і снідають, прямо на вулиці запиваючи їжу фрешем. Поступово вулиці заповнює строкатий людський потік. Хтось вдягнений зовсім по-європейськи, інші поєднують улюблені каракулеві шапочки з діловими костюмами, інші віддають перевагу жилетам і білим чалмам, просторим халатам. Дівчата дріботять у джинсах і барвистих сорочках, жіночі постаті рухаються у безформних довгих вбраннях. А поруч на великій швидкості проносяться автомобілі, автобуси, вантажівки. Майже всі вони прикрашені неймовірними візерунками, аплікаціями, ілюмінацією, різнокольоровою бахромою, картинами. Ці машини більше нагадують різдвяні ялинки, що так і мерехтять перед очима на великій швидкості. До прикрашання транспорту кабульці ставляться відповідально. Кожен автовласник намагається оздобити своє авто яскравіше, ніж у сусіда, при цьому забуваючи про правила безпеки. Наклейки, талісмани, кружева клеять навіть на лобове скло, та так, що розгледіти, хто рухається навпроти, стає проблематично. Серед всього цієї пістрявої авточереди лавірують велосипедисти. Часто по два-три сідока на одному велосипеді. Час від часу в цей стрій врізаються громіздкі візки, геть заповнені овочами і фруктами, двоколісні дрожки, запряжені віслюками.

Кабул стародавнє місто. Уперше його згадують у давньоіндійських гімнах, написаних дві тисячі років до нашої ери. А його вдале розташування на Шоковому шляху приваблювало до нього чимало завойовників. З мечем сюди приходили і Олександр Македонський, і Чингізхан, і засновник імперії моголів Бабур, навідувалися англійці. Така багата історія майже не лишила матеріальних слідів давньої цивілізації. Однак подивитися в Кабулі все ж є на що.
На одному з хребтів, що його оточують, виділяються фортечні стіни з величезними і нерівними зубцями. Зведена ще у п’ятому столітті захисна стіна заввишки сім метрів і завширшки в чотири, витримала чимало боїв. Трохи вдалині стоїть цитадель Бала-Гіссар, відома більше як в’язниця для незгідних з політикою емірів. У самому місті захоплення викликає палац «Арг» із численними бійницями і вежами що здається неприступною твердинею. Нині в ньому розмістилися органи народної влади. Біля його входу стоїть танк, котрий першим прорвав охорону палацу у квітні 1978 року і в’їхав на його територію.

Є в Кабулі і приємніші місця. Улюблене місце відпочинку містян – сад Бабура. Його п’ятнадцять квіткових терас спускаються схилом гори, на його території б’ють фонтани, на деревах співають птахи. У тіні столітнього листя дозволяють розстелити килимок, випити чаю і навіть подрімати. Оточений білою мармуровою стіною, сад водночас – і гробниця засновника великої династії моголів – Бабура. Люблять афганці і побродити по, як його тут називають, «радянському мікрорайону». Житлові «хрущовки», збудовані в середині минулого століття, досі вважаються престижним житлом. Мешкають там близько п’яти тисяч людей. Стіни будинків у районі густо розписані графіті на тему війни і миру. Обов’язковими для відвідування місцеві називають також музей еміра Абдурахмана, що завдав нищівного удару англійцям, фортецю Балла Гіссар, у якій нині розташовані частини афганської армії, форт Колола Пушта, національний музей Афганістану, заснований на початку минулого століття. І хоча його експонати на перший погляд здаються незначними, все ж варто на них подивитися, адже вони пережили не один погром талібів. Є у місті унікальний зоопарк, де зібрані практично всі види тварин і птахів, що живуть в Афганістані.

Годинами можна блукати по кабульських ринках. На вулиці «Чікен стріт» цілий день юрмляться продавці рідкісних книг, антикваріату, свої роботи виставляють на продаж ремісники. Часто вироби на продаж виготовляють тут же, і можна поспостерігати, як досвідчені руки майстра шиють гаманець чи сумку, кроять «карзайку» з каракулю, тчуть покривала і виготовляють ювелірні прикраси. Найбільшу популярність у туристів тут має лазурит, шапки «пуштунки», зброя часів першої світової війни. Цінність мають килими-белуджі. І хоча вони скоріше відносяться до новітнього афганського мистецтва, вже мають своїх шанувальників. Особливість белуджі в тому, що головна тема їхніх малюнків – війна. Танки, автомати, безпілотними, кулі, базуки, гранати, вертольоти. Натхненням для таких килимів слугувала багатолітня війна. Вартість одного такого виробу коливається від 200 доларів до трьох тисяч за одиницю. Справжній пташиний рай існує на однойменній вуличці. Її облюбували власники пернатої живності. Подивитися чи прикупити тут можна банальних курей, голубів, куропаток, а також рідкісних довгохвостих папуг, соколів.

До заходу сонця міська метушня стихає. На вулицях запалюються тисячі різнокольорових гірлянд, а з вікон будинків і закусочних починають розноситися пахощі плову і шашлику. Кабульці сідають вечеряти. Особливі ж романтики вирушають на порослий соснами пагорб Тап-є-Шахід, звідки відкривається захопливий краєвид всього Кабула. Навіть у найспекотніші дні там прохолодно, а навесні повітря ще й наповнене солодкими ароматами. Адже тоді навколо міста на пагорбах розквітають тисячі багряних і білих тюльпанів.
Головне фотоgoeverywhere.ru

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта