3

11

А зараз вилетить пташка. Історії створення відомих фото

Неможливо уявити, яку кількість знімків зробило людство за більш як півторастолітню історію фотографії. Та серед них є і знакові, відомі всім не так своєю художньою цінністю, як значимістю зображеного моменту або переданого настрою. Саме про такі легендарні кадри далі в Outlook.
 
«Поцілунок на Таймс-сквер»
Ця фотографія вже давно стала символом закінчення Другої світової війни та одним з головних об'єктів масової культури. Де зараз тільки не побачиш поцілунок матроса і медсестри – на футболках, чашках, постерах... Що прикметно, якраз пристрасті тут немає, а те, що відбувається, радше треба розцінювати як дружній порив. Річ у тім, що на задньому плані можна розгледіти кількох жінок, одна з яких – дружина матроса. Його ім'я – Джордж Мендоса, і того дня, 14-го серпня 1945 року, вони з дружиною Ритою поверталися з кінотеатру, коли на вулиці оголосили про поразку Японії. Мендоса радів, як і всі довкола – моряк підбігав до чоловіків та обіймав їх, а жінок цілував. Серед представниць прекрасної статі йому на шляху трапилася медсестра Грета Фрідман. Клацнув їх Альфред Ейзенштадт.

«Лікарі нині не ті»
Цей знімок 1987 року зробив репортер журналу National Geographic, присутній на одній із перших успішних операцій з пересадки серця, яка тривала 23 години. У центрі композиції – геніальний лікар Збігнєв Реліга – один з найкращих кардіохірургів за всю історію людства. У кутку можна розгледіти його змореного асистента, який заснув просто на підлозі. Попри те, що фінансування польської медицини в ті роки було поганим, Реліга буквально творив чудеса – пересаджував серця, вживлював пацієнтам клапани та імплантати. Після закінчення медичної кар'єри він став політиком, дослужившись до посади міністра охорони здоров'я.

«Професійна хитрість»
Один з найбільш упізнаваних портретів світу належить великому Вінстону Черчиллю. 27 січня 1941 року політик зайшов до фотоательє на Даунінг-стріт, 10. Він збирався знятись, показуючи волю і рішучість, адже йшла війна, і на перших шпальтах газет британці мали бачити мужнього прем'єра. Після години роботи фотограф Йосуф Карш майже зневірився – портрети виходили занадто розслабленими. Тож врешті-решт він підскочив до Черчилля і вирвав у нього з рота сигару, а помічник одразу ж натиснув на затвор. Трюк вдався, і вже понад 70 років усі знають і пам'ятають цей гнівний погляд англійського прем'єра.

«...а обід за розкладом»
Цій фотографії вже більше 80 років, а в деяких людей і досі паморочиться голова і холоне серце, коли вони дивляться на неї. І нехай тут немає ані крові, ані війни, ані смерті, а навіть навпаки – обідня перерва, гармонія, та все одно моторошно, адже люди «розслабляються» на висоті кількох сотень метрів. Будівельників Рокфеллерівського центру, комплексу ділових будівель в Нью-Йорку, сфотографував Чарльз Еббетс, хоча суперечки про авторство тривають донині. Після терактів 11 вересня 2001 року американський скульптор Серджіо Фурнарі відтворив знімок у скульптурі, яка надихала робітників, котрі розгрібали завали внаслідок падіння веж-близнюків.

«Усьому виною хокей»
15 червня 2011 року перетворилося для канадського міста Ванкувера на справжній судний день. Місцева хокейна команда в драматичному поєдинку поступилася гостям з Бостона і втратила Кубок Стенлі. Розпалені фанати вийшли на вулиці і в пориві гніву почали трощити все і вся. Багатотисячні бійки завдали поліції чимало клопоту, але навіть під час цього безумства не обійшлося без романтики. Це підтверджує знімок, на якому один з уболівальників усю свою енергію спрямував не на заворушення, а на поцілунок з подругою. Фото, ймовірно, стане для 21 століття своїм «поцілунком матроса і медсестри».

«Грушу шкода»
Цей натюрморт з груш на тлі московського Кремля, на перший погляд, ні чим не примітний. Та ось тільки сам знімок ледь не коштував життя його авторові, легендарному Сему Абелю. Прибувши до Білокам'яної 1987 року в чергове відрядження, фотокор оселився в готелі «Національ», під вікнами якого в один з вечорів проїжджав кортеж Горбачова. Не вірячи своєму щастю, Сем схопив камеру і навів її на урядові машини. Це дуже не сподобалося службі безпеки генсека, і реакція була миттєва – пролунав постріл. Фотограф ледве встиг відскочити від вікна. Тільки коли колона проїхала, Абель підійшов до підвіконня й побачив, що одна з груш позначена кулею. Журнал National Geographic не поскупився і заплатив за світлину 220 тисяч доларів.

«Геній, він і з булками геній»
Нашу сьогоднішню добірку завершує незвичайний портрет Пабло Пікассо. Його приятель-фотограф Робер Дуано відвідав художника в 1952 році. Після кількох проведених разом днів, прогулюючись перед обідом, фотограф збагнув, що досі не зробив жодного знімка майстра. І ось, заскочивши до крамниці по сусідству, щоб купити хліба до трапези, він побачив булочки, які любив художник. Дуано запитав продавця, як вони називаються, на що той відповів: «Пальці Пікассо». Купивши вісім штук, натхненний Робер розповів Пабло про свою ідею. Так і народився знаменитий кадр.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта