3

11

Сен-Тропе – місто, що зійшло з екрана


В елітних колах про Сен-Тропе вперше заговорили, коли наприкінці XIX століття сюди навідався Гі де Мопассан. Французький письменник, знаменитий своїм безоціночним реалізмом, розповідав про затишну красу Сен-Тропе, пригадуючи про «луску сардин, що виблискує на сонці подібно до перлин»…
 
…Поклали тіло великомученика Тропіса, обезголовленого за наказом жорстокого царя Нерона, в човен, поруч покоїлися півень і собака. І носило їх по хвилях, доки не прибуло судно до берегів незнайомого міста.. Ні, це не фантазії авангардних художників (котрих, втім, теж причаровував Сен-Тропе), а легенда про те, чому знаменитий французький курорт отримав таку назву. А що ви знаєте про Saint-Tropez – улюблене туристичне містечко, де кінозірок на пляжі, як зірок на небі?
Проходячи зигзагами історії
Усе, що було відомо людям про Сен-Тропе до XX століття, легко вкладається в кілька рядків. Грецька колонія II століття, вторгнення арабів, вигнання іновірців за межі міні-держави… До середини століття місто віддали управляти ченцям, але сила релігії не змогла втримати дрібних князьків від міжусобних війн, унаслідок яких Сен-Тропе було завдано шкоди. Аж у XV столітті місту повернули колишню міць, оточивши його кам’яними стінами. Переможний момент, котрий історія приховувала від громадськості протягом кількох століть, стався 1637 року: тоді чотири судна, що входили у склад флоту Сен-Тропе, розбили двадцять іспанських кораблів. Утім, навіть ця славна перемога не подарувала містечку популярності: ще довгі роки його вважали сільцем, придатним лише на те, щоб рибу ловити.

Фото tripsy.ru
Кому Сен-Тропе зобов’язаний популярністю
В елітних колах про Сен-Тропе дізналися наприкінці XIX століття, коли місто відвідав Гі де Мопассан. Через кілька років після цієї події у невеличке рибальське селище на яхті «Олімпія» прибув французький художник-неоімпресіоніст Поль Синьяк. Рятуючись від депресії і тяжких думок після смерті двох своїх друзів Вінсента ван Гога і Жоржа-П’єра Сьора, Синьяк плавав морем у пошуках усамітнення: «Щойно повернувшись із Бретані, я вже хочу знову їхати… досить з мене, там надто часто йде дощ». Сен-Тропе Сигньяк обрав за рекомендацією свого друга Анрі Кросса, корий часто запрошував художника відвідати незвичайні місця, ніби створені для того, щоб тут писати картини: «Схили, порослі соснами і дубами, м’яко спускаються до моря і затухають зовсім, по дорозі перетворюючись на піщаний пляж, де зернятка піску такі, яких не буває на Ла-Манші. Неподалік гострі скелі, під самі їхні вершини підходить ліс. І майже всюди плавні хвилясті лінії». Так одного разу зачарований тутешніми околицями Синьяк пронизує власні пейзажі сонячним світлом, чого раніше на його полотнах не спостерігалося; з-під його пензля виходять картини «Сен-Тропе. Шторм» (1895), «Порт у Сен-Тропе» (1901). Коли ж у гості до Синьяка приїхав Анрі Матісс, Сен-Тропе і на останнього справив незабутнє враження, подарувавши душевну гармонію, про що свідчить картина Матісса «Розкіш, спокій і насолода» (1904).

Фото safiullin.su
Справи кіношні
ХХ століття знаменує для Сен-Тропе початок кіно епохи. Режисер Роже Вадим заїжджав у це містечко задовго до зйомок культового фільму «І Бог створив жінку» з Брижит Бардо в головній ролі. Місце, що стало притулком для «французького кохання» і з’ясування стосунків між вільною від забобонів Жульєтти і її ревнивого чоловіка Мішеля, було обрано невипадково: Роже Вадима полонили невеликий порт і причал, на якому розкинулися приморські ресторанчики. Антураж чудово доповнювала каплиця Святої Анни, куди раніше заходили моряки просити благословення перед далеким плаванням, а тепер зазирають туристи відпочити у спекотний день коло мальовничого вівтаря.

Фото cms.sainttropeztourisme.com
Наступний фільм, що прославив Сен-Тропе, розповідає про пригоди жандарма, котрий прибув у невелике містечко, щоб навести там лад, а в результаті посіяв хаос. Так-так, мова йде про кінокартину «Жандарм із Сен-Тропе», першу із серії комедій режисера Жана Жиро про веселого і трохи непутящого жандарма Крюшо з французьким актором Луї де Фюнесом у головній ролі. Кажуть, вибір локації спав на думку режисерові, коли той відпочивав на пляжі в Сен-Тропе, де в нього вкрали відеокамеру. Обурений Жан Жиро прийшов скаржитись у жандармерію, а там почув: мовляв, вони такими дрібницями не займаються. От і взявся Жиро за зйомки фільму, покликаного висміяти подібне ставлення до роботи.
Усе в тому ж Сен-Тропе відбувається дія фільму Жака Дере «Басейн» з Аленом Делоном і Ромі Шнайдер, в якому головний герой – ревнивий до божевілля письменник – топить у басейні колишнього коханця своєї жінки. Хоча, звичайно, опинитися на місці героїв фільму навряд чи комусь захотілось би, різні travel-видання м’яко натякають туристам на те, що в районі Л’Умед можна зайти на розкішні вілли з не менш привабливими басейнами.

Фото color-travel.net
Сен-Тропе – місто відкриттів
З’їжджаючись у Сен-Тропе з усього світу, туристи часто відпочивають на пляжах Лазурового берега, насолоджуючись літнім сонцем. Але що відкриє французьке курортне містечко шанувальникам активного відпочинку?
За адресою Rue Etienne Berny, 9 в Сен-Тропе розташований рай для колекціонерів. «Maisondes Papillons» відомий серед україномовних туристів як «Будинок метеликів». Крім згаданих чудових комах, тут можна побачити сімейство мурашок і чимало павуків-птахоїдів. Музей з’явився в Сен-Тропе на початку XX століття, коли син фотографа Жака Генрі Лартинга поселився на Лазуровому березі. Його колекція метеликів нараховувала 4500 екземплярів, і тоді ця цифра здавалася чимось неймовірним. Нині серед приколотих до стендів чи навіть порхаючих по оранжереї метеликів знаходять понад 20 000 особин.

Фото parisgid.ru
Ще одне місце, котре варто відвідати, щоб відчути дух Сен-Тропе, – старовинна фортеця з непереможною історією. У XVI столітті воєначальники переймалися питанням державного значення: як укріпити місто і захистити його від можливих вторгнень? Розгортається будівництво цитаделі, котрому завзято протидіяли місцеві жителі Сен-Тропе. Король, у свою чергу, придушив повстання – будівництво головної башти, що збереглася до наших днів, було завершено 1607 року. Чергова реліквія, котрою й досі милуються туристи, – огорожа, яка служила заслоном від піратів і войовничих турків. Що стосується призначення фортеці в наш час, то тепер в її стінах розташовується Музей військово-морського флоту.
Гуляючи центром міста, обійшовши капелу Благовіщення, уважний подорожній неодмінно загляне в Художній музей del'Annonciade. Там зібрано роботи французьких художників, що насолоджувалися сонячними променями Сен-Тропе і грали зі світлом на полотнах шедеврів. Мистецтвознавців та й просто поціновувачів порадують картини Жана Вюяра, П’єра Боннара, Моріса Дені, а також Анрі Матісса, Андре Дерена, Пабло Пікассо і Жоржа Брака.

Найбільш допитливим мандрівникам радять зробити експеримент – проходячи вулицями Сен-Тропе, сфотографувати кілька примітних панорам, а потім, уже перебуваючи у музеї, порівняти фотографії з картинами Поля Синьяка «Сен-Тропе, набережна» і «Краєвиди Сен-Тропе, захід сонця над сосновим бором». Повірте, відмінності знайти буде вкрай складно.
Фото color-travel.net
Заглавное фото visitefrance.ru

Немає коментарів:

Дописати коментар

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта