Брівібас: історія однієї вулиці

Сьогодні в нашому циклі, присвяченому найцікавішим вулицях планети, ми розповімо про Брівібас – головну та одну з найцікавіших вулиць Риги. Старе місто Риги – справжня перлина латвійської столиці, яка прекрасно збереглася. 
 
Саме тут найбільше туристів і найменше місцевих жителів, проте ще 350-400 років тому довкола нього не було практично нічого, і місто нагадувало собою неприступну середньовічну фортецю в напівскандинавському та напівєвропейському стилях, і все його населення жило тут. Проте в XVII столітті латишам все ж стало тісно у Старому місті, і в Риги почали з'являтися передмістя. Найчастіше це були робітничі або сільськогосподарські райони, котрі забезпечували столицю харчами та промисловими виробами. Чудова сьогодні вулиця Брівібас, яка розтягнулася на 12 з гаком кілометрів до самісіньких околиць столиці, зародилася саме в ті часи. Її перша назва Піщана, оскільки саме через неї проходив найважливіший торговельний шлях аж до Санкт-Петербурга, а купці, що вподобали її, промишляли саме піском і глиною.
До 1820-х років вулиця була звичайнісіньким для тих часів шляхом, але надто вже вразливе розміщення Риги, якщо говорити про Старе місто, де зосереджувалася вся адміністрація, банки та установи, а також демографічне зростання змусило високе начальство як міста задуматися про його розширення. Саме сьогоднішній Брівібас судилося стати найважливішою і центральною його вулицею, змінившись до кінця століття буквально до невпізнання.

Фото urbancentre.net
Розкішні особняки, палаци, перенесення сюди найважливіших муніципальних установ, помпезні ресторани, найкращі готелі, перші омнібуси, а потім трамваї і тролейбуси – все це за лічені десятиліття перетворило до невпізнання вчорашній маршрут з неохайними заїжджими дворами і складами. Уся ризька еліта перебралася в цю частину міста, ба більше – чимало впливових знатних сімей охоче придбали тут маєтки, оскільки і клімат м'якший, і столичної суєти менше. Наприкінці XIX століття вулиця вже називалась Олександрівською. Здавалося, її добробут і процвітання триватиме й надалі, та настало жорстоке як для Прибалтики, так і в цілому для Європи XX століття...
Крім двох руйнівних світових війн і декількох революцій, Олександрівській вулиці він приніс ще й цілу низку перейменувань і перебудов, адже кожна нова влада (можна навіть збитися з ліку, скільки разів вона змінювалася в першій половині XX століття), прагнула перекроїти і її, і всю Ригу на свій лад. Брівібас устигла побути й Вулицею революції, і вулицею Леніна, до того ж двічі, і навіть Гітлерштрассе за часів німецької окупації. Свого нинішнього вигляду, при всій красі та оригінальності все ж менш помпезного, аніж на початку минулого століття, вона набула вже після Другої світової.

Фото static.panoramio.com
До слова, про свободу: цю назву багатостраждальна вулиця дістала тільки після розпаду Радянського Союзу. Латиші сподіваються, більше їм не доведеться перейменовувати її, все-таки 7 разів за неповні сто років – якось занадто. У наші дні Брівібас є альтернативою Старому місту не тільки політичною, а й туристичною, оскільки нею можна довго бродити, розглядаючи пам'ятки, а ще заходити в затишні та стильні кав’ярні. На увагу заслуговують і житлові будинки, і приміщення колишніх фабрик, а також театри, готелі, садиби. Та все ж головною родзинкою форштадта є легендарний Матвіївський, або Відземський ринок. «Матвійчик», який безперервно працює в Ризі вже майже півтора століття – гідний суперник самій вулиці Брівібас, якщо говорити про довгожительство. Він так само стійко переніс усі труднощі, негаразди, перейменування та зміни режимів, повсякчас радуючи самих городян атмосферою і чудовим асортиментом.
Головне фото i0.wp.com

1 коментар:

Оставляйте свои комментарии

ПОДЕЛИСЬ

Стрелки

бесплатная раскрутка сайта Карта сайта